ІІІ розділ. Наш край у 19 столітті

(місцеві матеріали, що характеризують економіку краю, побутові речі, знаряддя праці, фотографії підприємств, робітників, робітничих селищ)
Кінець XIX століття був для нашого міста доленосним. У 1878 році закамянські чоловіки, городи яких знаходились на горі й потребували регулярного поливу, найняли копача. Перед ним постало завдання – викопати криницю. Копачем був селянин з Чернишовки (Городища) Іван Корнійович Бабенко. За кілька метрів він дивний шар. Звичайно, сільський мешканець і гадки не мав про свою знахідку. Все ж «сьомим» чуттям допитливий земляк збагнув : «Порода це незвичайна…» Скарб привіз до Нікополя. Іван показав поклад євреям, які одразу ж виявили зацікавленість. У свою чергу, оглядачі дали селянину грошей та наказали мовчати. За місяць з Нікополя приїхали посланці, аби взяти додаткові проби. Зразки одіслали в Кам’янське (Дніпродзержинськ). Саме там, на Південноросійському металургійному заводі зробили хімічний аналіз знахідки. Уповноважені з Камянського не примусили на себе чекати. Оглянули місцину і почали переговори з місцевим населенням. Блискавично виникла проблема: «Куди мають надходити прибутки?» оскільки мужики Північної частини Чернишівки з обуренням виступили проти надходження фінансів до Південної частини села (там знаходилась сіль управа). Актив подав клопотання, аби Північній Чернишівці надали статус самостійності. Тож почало існувати два  незалежних поселення: Червоногригорівка та Городище.

         З розвитком промисловості краю зростали й селища: Городище, Максимівка, Миколаївка, Марївка. У 1938 році в місцевості проживало 20,8 тис. чоловік. Указом президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року населені пункти довкола рудників об’єднанні у нова шахтарське місто Марганець. Саме йому судилося стати центром марганцевої промисловості України.

Комментариев нет:

Отправка комментария